Крошечный монстр красиво исписывал листки бумаги... Он ненавидел всех.., кто был в чем-то лучше его. Этот сарказм, который он выливал в своих строчках, - он называл поэзией. Но она была такой же безликой, каким и он сам. Он был черным в душе, и белым снаружи...
- Убить эту тварь! - кричали те, кто видели его в себе...
- Четвертать или нет, - повесить! - так, говоря мысли вслух, отыскивали ему смерть.
Эта маленькая тварь живет в каждом из нас... Мы зовем ее зависть, а иногда ненависть... Ей приходит конец, когда...
... Вот человек, который решил простить своей девушке...
...Ей конец. Этой черной твари в его душе...
Вот простой незнакомец, ищущий мести, упал на колени и взмолился Богу...
- Прости, я убийца. Я убил друга в душе. Я вынашивал месть и коварство. Но я не могу... Я прощаю тебе, мой друг, - он плакал, - мой верный друг. Ты лучше меня, сердобольнее... Будь ты не ладна месть... черная тварь... Я отпускаю тебя. Ты мне не подруга...
Ворона прокричала, пролетая. Словно нечисть вылетела из души незнакомца. Над колокольней летела цалая стая черных тварей. Сегодня день милости, день прощения. Прощают врагам, отпускают на свободу зависть. Черной стаей они пролетали над городом, тяжело размахивая крыльями. Звучал колокол...
Маленький лучик выбрался из тяжеловесных дождевых туч. Они не успели погрузить город в слякотную пелену... Их разогнал ветер... Он веял, принося умиление и прощение...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 7701 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Хай благословить тебе Господь і надалі, брате мій і земляче! Дякую Господеві за цю невеличку новелу. Лишень не зовсім зрозумілий рядок:
...Ей конец. Да этой черной твари в его душе...
Може, слово "Да" зайве? Комментарий автора: Может... Убрал.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
